Немає, нічого вічного в житті –
Під плином часу все, минає.
Проходить розчиняючись у забутті,
Та як туман щезає.
Кохання тьмяніє, смуток лишає,
Але з часом і той відпускає
І душа – неначе птах відлітає,
І серце вже не болить, не страждає.
Бо все минає…
Вогонь, що колись спалював – вже не зігріває.
Хто кохав – вже не кохає, хто страждав – не страждає,
Хто чекав – не чекає. Неначе квіт, що опадає
́Все минає…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426030
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 20.05.2013
автор: Валерій Кець