Відомо всім: любов не жарт,
Любов – весняний стукіт серця,
І жити розумом, одним,
Неправильно, безглуздо, в цім житті !
До чого ці безглузді мрії ?
Під місяцем, навіщо стежками блукати ?
До чого весною, з прилавків,
Закоханим продають квіти ?!
Коли б не було любові,
То непотрібно гуляти садами,
Та мабуть , навіть солов'ї
Пішли б з горя на єстраду.
Навіщо прогулянки, тиша.
Якщо любові в погляді нема,
Та даремно місяць,
Освічує обрій земний …
Уяви: ніхто не зміг закохатись.
І міцніше стали люди спати,
Щільніше їсти, рідше бритись,
Вірші закинули читати ...
Але не даремно, світить місяць,
І звучить гітара дзвінко,
Не дарма весна приходить,
І по садах гуляють пари …
Закинь всі сумніви свої ! Люби і вір.
Складного тут нема нічого,
Та не даремно спів солов’їний,
До хрипоти розноситься гаями!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426067
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.05.2013
автор: архангел