змушена мовчати

Не  питай  мене  чи  я  тебе  люблю,
І  не  питай  чи  буду  я  чекати.
Чи  серед  натовпу  впізнаю  тінь  твою
Ти  не  питай.  Я  змушена  мовчати.

Не  питай  чи  я  пишу  тобі
І  не  питай,  що  змушує  писати?
Не  питай  що  в  мене  на  душі
Ти  не  питай.  Я  змушена  мовчати.

Не  питай  чи  я  тебе  люблю,
чи  плачуть  ноти,як  сідаю  грати.
Не  питай,  я  тебе  прошу
і  не  кажи  що  хочеш  запитати.

Не  питай  куди  втекли  роки,
і  ким  ти  став,  і  хто  поруч  з  тобою,
чи  все  ще  друзі,чи  вже  вороги?
Які  підняли  проти  тебе  зброю.

Чи  все  це  так,  як  ти  цього  хотів?
Чи  багатьом  вже  ти  сказав,-  прощай?
Чи  ще  гориш  ти  так,  як  ти  горів?
Не  треба,не  треба.не  питай.

Колись  ти  в  натовпі  впізнаєш  мої  очі.
Згадаєш  все,згадаєш  всі  листи.
Ти  не  питай  чому  вони  порожні?!
Довго  чекали,  щоб  відповісти.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426087
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.05.2013
автор: Eva H