Кохану жінку варто берегти,
Бо три кути у неї за плечима,
Вона не може звечора лягти,
Вся у роботі, наче одержима.
Попрати і погладити усе…
Зварити їсти і зайти до школи…
А скільки сумок ввечері несе…
Вечеряти зове усіх до столу.
Уроки робить, коли менші сплять,
А старших від комп’ютера вигонить,
І ноги не гудуть, а вже болять,
Хоч зрідка, та свекрусі ще подзвонить.
Так з дня у день, як білка в колесі,
Нема спочинку звечора до рання…
І тільки ніч, неначе щось святе,
Дарує жінці пристрасне кохання.
Кохану жінку варто берегти,
Щоб завжди у думках меди лилися,
Щоб мала змогу трішки прилягти,
На завтра сили, щоби знов взялися.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426102
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.05.2013
автор: Віталій Назарук