Простягало сонце свої руки
До твоїх божественних повік.
Не бажали ми собі розлуки
І разом втрачали часу лік.
І відкрило сонце свої очі,
І торкнулось променем до уст.
Я не знала як з тобою ночі,
Просто й днем втрачала глузд.
Усміхнувся – небо заспівало,
закружляв і вітер у гаю.
Пам’ятаєш, як тебе кохала,
Як віддала душеньку свою?
Зашумів струмок посеред лісу,
Сонце заховалось за хмарки.
Ти мені відкрив безплатну «візу»,
Сам заплив далеко за «буйки».
Вже не чув як сонце тепло-тепло
Простягало рученьки до вік.
Знаєш, а без тебе терпко-терпко,
І, мабуть, уже навік…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426184
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 20.05.2013
автор: Olko