Пройшовши сто доріг, побачив, що нема кінця,
Що повертаються ні з чим торгові судна.
Ще при житті людина схожа на мерця,
Коли в душі її стає занадто брудно.
Я обирав свободу замість золота і сну,
І друзями платив за кожну переправу.
Багато мав жінок, хоча шукав одну,
Та завжди мій рубін лишався без оправи.
-Не озирайся, як летиш! - кричав мені мусон,-
Ти альбатрос, а не короткокрила чайка.
Тумани огортають спогади, мов сон.
Усе, що знаєш ти – стара піратська байка.
Фортуна кликала мене своїм сумним дитям,
Бо я носив зірки в кишенях із дірками.
Я так старанно виполов увесь бур'ян,
Що раптом виявив пустелю під ногами.
P.S. Розгубленість на етапі спіралі - нормальна частина процесу пізнання.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426224
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 20.05.2013
автор: Олександр Ткачинський