Чаклунство чар твоїх незграбних
Давно зім'яв вірою у Бога,
Коло колег твоїх нахабних
Для мене вже не пересторога.
Твої чарівні ніби руки,
Я вже знаю, сповнені облуди,
А твої очі, мов шуліки,
Давно не сяють вже без полуди.
Полуда та давно ужита,
Прокурена, зрадою зім'ята,
Душа щитом брехні прикрита,
Твоя душа - то є витвір ката.
І прикро, боляче це знати,
Покірно про тебе не Просити.
Чути - ти почала волати:
"Бандюга/козел/сволота/ситий!"
Дійсно: ситий. Твоя омана
Мого кохання до тебе знята.
Сумно: не є/була ти панна...
Любов, що гидотністю зім'ята.
26.06.1991
К.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426382
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.05.2013
автор: Левчишин Віктор