Вже прагне хліб підняти колосок,
Жита зелені трохи з сивиною,
Спішать подати стиглий голосок,
Щоб народитися хлібиною святою.
Якби дощу хоча б у тиждень раз,
То б колос мав вагу і уклонився,
І щедрий урожай тоді потряс,
А голод з переляку десь подівся.
Засіки повні стиглого зерна,
Засипали собі щасливі люди,
Страшною не була б тоді зима,
Лунала пісня завжди й звідусюди.
Бо щастя жити на такій землі,
Де лан здіймає золоте колосся,
Що піднялось на сильному стеблі,
Щоб хліб вродив! Задумане збулося!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426546
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.05.2013
автор: Віталій Назарук