Я тепер бачу: любити когось
Із часом, з роками ти так й не навчилась.
На миті якісь тобі все ж довелось
Тримати свій гнів, бо ти все ж підкорилась.
Даремно тебе намагався тримати,
Сховати десь далі від світу цього.
Я мріяв, щоб ти не хотіла тікати,
Назавжди віддавши серденька свого.
Зізнаюсь: ночами не міг більше спати,
Сидів біля тебе - тебе чатував,
І десь розумів: я не зможу тримати,
І геть не назавжди тебе я піймав.
Бо ж ти вільна пташка, народжена в небі,
У моїх руках, як у клітці жила.
І все, що для тебе у світі цім треба -
Просторів безкрайніх солодка імла.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426558
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.05.2013
автор: girl-poletje