Я тобою наскрізь заморочена,
требую помочі!
Я втомилася жити у скерцо,
в ритмічному холоді!
Почуття твої ніби наврочені -
м́абуть, прострочені.
І слова, наче голкою в серце,
проте позолочені.
Обсипаєш мене поцілунками-
підлими трунками,
Прикрашаючи фрази у стрази,
немов візерунками.
І замолюєш зраду дарунками,
зв'язуєш прутами,
Не зважаєш на м́ої образи,
бо ж я за лаштунками!!!
Але вічно цей жах не триватиме -
і все відпл́атиться!
Мої нерви, повір, не залізні -
й вони поламаються.
Я під дудку твою не плясатиму,
пр́оклятий, кате мій!
Замість ніжною стану я грізною -
іду воювати я!
Навіяне вже шостим переглядом фільму "З мене досить!"
//22.05.13//
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426619
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.05.2013
автор: Marisong