[b]Юрій Лях. «Дажбожі внуки», (Кременчук, 2006)[/b]
* * *
[i]…Наперекір тобі здіймусь я гордо,
Розправлю плечі від тяжіння літ.
О, доле, знов мені ти кривиш морду,
А я до тебе шлю палкий привіт.
[/i]
* * *
В поезії я розправляю плечі.
Пишу на біле, без чорновика!
Та доля витворяє дивні речі:
Кривлялась! показала язика!!!
То дулю скрутить, то скубне, то скаче,
І все це – абсолютно без підстав.
Але сьогодні… підморгнула наче…
І я цій морді оду написав!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426670
Рубрика: Літературна пародія
дата надходження 22.05.2013
автор: Валерій Голуб