Спускають сутінки на місячнім канаті
Маленькі чоловічки, без назви та ім’я.
Стікає світло як вода у ванні
У сон впадає вся сонячна земля.
Темніє небо, промені все гаснуть,
Уже навколо чорна пелена.
Усе заснуло, верби вже не плачуть,
А в моїх дýмках тільки ти одна.
У небі лиш поодинокі хмари,
Зірки освітлюють Чумацький шлях.
Як олень влип у твої чари
Й думки літають в небесах.
Останні промені на небосхилі,
Останні думи і слова;
Переді мною очі милі,
Я засинаю як дитя…
22.05.2013р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426703
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.05.2013
автор: Володимир Біленький