... Хрести, мільйони хрестів
на полях, заюшених кров'ю.
Трупи в чорно-рудій землі,
володарів вбиті любов'ю.
Розуму марні блукання в пітьмі.
Пороху затхлі калюжі.
Марень повсюди тіні німі
в темряву стягують душі.
Зламане жито. Колос тремтить.
Втікають у вирій лелеки.
В скорботи промінні мати стоїть:
сльози течуть як ріки.
Зникають сини - всі згорають в борні,
й кожен по-своєму гине:
в пекло за друга стрибає один,
іншому куля у спину...
Шалено-п'яний безглуздості сміх...
Людства трагічні зміни...
Мороку тіней - немовби бліх...
Вічні життя руїни...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426708
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 23.05.2013
автор: DeViAl