така любов була. - десь у дрібненьких двориках сумління
шептались простенькі, посивілі бабусі... (С)
насміюсь досхочу, бо у розпачі плачу й невміло
розтираю повіками власну туш.
на прокльони її у відповідь тиша летіла
і в обличчя потоком - банальний душ.
у згорілих минулого літа травинах
ні життя, а ні поруху - чорне усе.
Боже, чи простиш нам гірку провину,
чи хай доля в безкрайність ті вчинки несе?
Майте совість -кричали сусіди з балконів,
а внизу розривалися крики. чиї?
діти не розуміли упертих загонів,
така любов була - шептались бабусі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426722
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.05.2013
автор: Валіко Коробкадзе