Тебе, о Господи, молю
Спинить розбурхану природу.
Молитву в темряві творю,
Щоб обійшла мою господу.
"Довірся, - Ти мені сказав, -
Усе в Моїй, дитино, волі:
І Світло Боже, і гроза,
І небо, і вечірні зорі..."
Хоч грім опасисто-басистий
Уперто блискавки жбурляє,
А я в руці Твоїй, колисці,
Немов дитина, засинаю.
Сліпий ліхтар біля аптеки
Поволі про своє скрипить.
А ген далеко вже, далеко
Гроза ображено бурчить...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426782
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 23.05.2013
автор: Лариса Журенкова