Теплі калюжки наповнені небом.
Скаче дівча, аж підстрибують кіски.
Так би, по-доброму, гримнути треба, -
Раптом згадалось дитинство неблизьке:
Тільки но грім відгримів, босонога
З хати лечу, розлітаються бризки,
І привічає в калюжах дорога
Зранені, босі, прудкі мої ніжки.
Усміх мов сонце і радість мов злива,
Кіски підстрибують в такт моїм ніжкам,
Серце тріпоче - яка я щаслива...
..............................................................
Мить закарбована в пам'ять відрізком.
Час мов шуліка чига́є у небі.
Життя подалося ген за водою...
Добре, що можу іще, по-потребі,
Так от, зустрітись сама із собою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426813
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.05.2013
автор: @NN@