Готові стати ми до бою.
Готові в руки взяти зброю.
Й звитягою змінити світ...
Або наслати нових бід, на тих, хто прагне лиш спокою,
для кого час пливе рікою
і хилиться до схилу вік,
і до небес стримить політ.
І на малих дітей терплячих, що хочуть мати маму й тата,
і щастя хочуть трішки мати у хаті своїй, власній хаті,
яку не взяти, не придбати батьки не зможуть в тім краї, де Доля зла -
а не для всіх...
Вона не всім всміхнеться щиро, щоб жили в злагоді і в мирі,
і поведуть шляхи вразливих шукати щастя в чужім мирі.
Зросте дитина сиротою в країні,посивілій з горя,
готова в руки взяти зброю, за Волю і Свободу свою.
Бо що ще матиме крім Волі в часі безбожної сваволі?
А може посягнуть й на Волю?!
Як завершать комплектувати маєтки і наділи свої
Оті, високі й недосяжні, достойні й високоповажні.
Готові ми - аж страшно знати…
Готові й далі ми страждати, просити, клянчити, благати…
Себе готові оправдати старих спокоєм і малих,
Бо бракне сил відповідати
За те, що лишимо для них.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426891
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 23.05.2013
автор: ABIV