Веде стежина через поле

Веде  стежина  через  поле,
Веде  стежина  крізь  життя
Бо  тут  моя  розквітла  доля,
Бо  тут  пройшло  моє  життя.
Ось  тут  я  сіяла,  орала,
Ось  тут  ходила  я  колись.
Любила,  вірила,  кохала,
Злітала  мріями  у  вись.
А  небо  синіми  очима
Мені  всміхалось  з  висоти.
Роки  прожиті  за  плечима,
Весняне  поле,  я  і  ти.
В  синім  тумані  гаснуть  зорі,
В  синім  тумані  льон  цвіте
І  спозаранку  синє  море,
А  над  ним  сонце  золоте.
Нехай  стоптались  мої  ноги,
Нехай  в  душі  гірчить  полин,
Ведуть  мене  туди  дороги
Де  синє  поле,  синій  дим.
І  щастя  більшого  не  треба
Бо  так  записано  мені.
Над  головою  синє  небо
І  ця  стежина  вдалині.


 

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426934
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.05.2013
автор: Надія Голіней