Я знов повірив в янголів і Бога,
Бо думав, що вони мене зламали,
Залишивши мені пусту дорогу.
Невдала... Ой, яка ж вона невдала!
Я скаженів від крику, мов дитина,
Я вкотре повертався до основи,
Я проклинав їх кожної хвилини,
Я все робив спочатку, знову й знову!
Мені здалося, що вони глузують
З невдалих справ наляканих мікробів.
Я ще не знав, що мені зарахують
Мою останню відчайдушну спробу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427035
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.05.2013
автор: Сашка Якімцова