Душа зриваэться на крик,
Від болю та страждання.
До якого я вже звик
О! Що робиш ти, з людьми – кохання?
Навіщо приходиш до мене щораз
Безсонної темної ночі,
Мучитимеш? – Що ж, гаразд,
Та лише не дивись, не дивись в зажурені очі.
Та лише не співай, не співай –
Свою ти пісню щиру
І чуєш не обіцяй, не обіцяй –
Безнадійну ти віру.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427054
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.05.2013
автор: Валерій Кець