[img]http://www.kartinki24.ru/uploads/gallery/main/36/kartinki24_flowers_0215.jpg[/img]
Розквітли півони в моєму саду:
Стою і журюся - коханого жду.
Чи прийдеш ти, милий, чи не прийдеш ти,
А якщо не прийдеш - піду гуляти.
А мені матуся тай говорила:
" Доню моя рідна, не жди парубка,
Бо це парубок той, що не буде брать,
Є в нього дружина - хоче він гулять".
Люди говорили, правдоньку мені,
Щоб не зустрічалась з парубком отим.
Є в нього дружина, щей двоє діток,
Цей парубок має багато жінок.
А я не слухала нікого ніяк,
Думала, що брешуть на нього щеб пак,
Парубок завидний, міцний, як горіх,
А я ж покохала його, як нагріх.
Нащо насміявся з мене сироти,
Нащо намагався своє досягти?
Ти, ворожий хлопче, слухай і мовчи,
Що маєш робити? В тебе ж діти є.
Обманув дівчину - вона сирота:
"Нема в мене батька - мати і сестра.
Що ж мені робити, як я маю жить?
Буду сиротину дитину ростить.
Без батька дитина буде виростать".
А матінка буде дочку научать:
"Що ти наробила, донечко моя?
А я ж так просила, приказувала.
Росте твій синочок - бідний сирота
Діти називають - безбатьківщина".
Як же цій дитині важко буде жить,
Довго будуть люди про це говорить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427091
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.05.2013
автор: Ярмульська Галина