…І цвітом вишень зап’янилось весняного ранку,
Солодка роса не торкається зболених душ.
Давай, у «колись» ми нарешті поставимо крапку,
Минуле тепер відбивається в світлі калюж.
Не лічені сни: чорно-білого надто багато,
Така затяжна в мене була злиденна зима.
І легко тепер твої теплі вуста цілувати,
І знати, що я не сама, не сама, не сама….
…Ось так під вікном зацвітають закохані вишні,
Здається, і я разом з ними так ніжно цвіту.
Все сталося так, як задумав над нами Всевишній,
Маленьким серцям не пізнати Його висоту.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427099
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 24.05.2013
автор: Malena