Він лежить, він помирає на самоті.
Не один в лікарні та один в палаті...
Поставлять крапку в його житті,
Люди в білому халаті.
***
Без стуку в двері вона прийшла до нього.
-Я тебе зачекався,-промовив дідусь,-
Як грішив, то звертався до Святого
Тож тебе я не боюсь.
***
-Скажи земним справам прощавай,
Підеш зі мною ти на віки,
Для таких як ти відкритий рай.
І закрив старець повіки
***
-Одне бажання в обмін на рай!
Смерть глянула у вічі і кивнула згодою.
-Ну давай дідусь, що хоч бажай!
А він хотів ще раз насолодитись її вродою...
***
-Забирай мене в пекло лиш поверни
Мені ті молоді часи,
В молодого парубка мене оберни
Маючи вдосталь розуму і краси.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427115
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.05.2013
автор: Барановський Павло