Пахнуть квіти тобою,
ти колись мені їх дарував,
Ніжним дотиком вуст говорив про кохання безмежне,
І щодня без причини зустріч зі мною шукав
Ти кохав, а я слідом ішла за весною.
Пахнуть зливи тобою,
Що текли з темно-карих очей,
Не тривож свою душу, ти вартий щастя без мене,
Скинь тягар безнадії із своїх плечей,
А мене відпусти, відпусти услід за весною.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427156
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.05.2013
автор: Юлія Мрійна