Звестись!... Тікати!..
Ген у хащі!..
хрипіла... билася косуля
пекла під серцем жалом куля
і кожен рух все важче... важче...
Там рідний ліс...
її спасіння...
та підвестись... немає сили...
важке..
уривчасте хрипіння...
...а небо громом голосило...
...................................................
"Сматрі-ка, Жень!..Хароший вистрєл!
Капе́ц!..
Бєрємєнная..., ...ядь!"
двоногі скрушно гомонять...
"Давай, канчай єйо!...
Да - бистра!"
Удар...
відмучилась тварина...
в кутку очей блищить сльоза
"Тяні бистрєй!...
Ідьот граза!"...
Людина мовила Людині
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427239
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.05.2013
автор: Хлопан Володимир (slon)