– Життя для чого?
– Дивне питання, — скажете ви, — звісно, щоб жити.
– А навіщо жити?
– Що це з тобою, брате? Ти часом не захвóрів?
− Ні, я просто хочу пізнати те, для чого ми живем.
– Друже, не забивай собі голову дурницями. Краще випий!
І товариш до самого верху наповнює мій келих вином. Воно червоне, як кров, що тече з урізаної руки, але та кров тече з мого серця.
– Для чого ми живем? Тиша у відповідь. Товариш уже не чує. Спить, поклавши голову на стіл. І тільки серце лунає...бем...бем...
02. 12. 1998 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427260
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 25.05.2013
автор: Ростислав Сердешний