Так страшно колись тебе втратити.
Стільки перекохати-перетерпіти-пережити разом
Стільки пройти кілометрів, вивчити кожен міліметр шкіри.
Стільки добра, відданості, надії й віри
В поглядах, в дотиках, на кінчику вії .
Завжди берегти тебе, наче злиток золота.
Так, як матері бережуть своїх немовлят.
Відключати інстинкти самозбереження і голову
Вистраждати і вижити .
Любити. В кубі, в квадраті.
і боятися, не боятися,
все одно – втратити.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427321
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.05.2013
автор: Шопенівна