Підкова.
То літо, то зима
Услід летіла -
Стояла край села
Хатинка біла.
Як вишня розцвіла-
Весняне диво,
Дівчина там зросла
Така вродлива!
Мов намальовані
Уста – коралі,
Ще не ціловані,
Такі прегарні!
В очах ховаються
Блакить - озерця;
На лице дивляться –
Сягають серця.
В той рік весна була
На диво рання,
Дівчині принесла
Святе кохання.
Стояла у дворі
Та, що найкраща.
Тримала у руці
Підкову щастя.
По Божій милості,
Чи випадково
Дісталася мені
Ота підкова.
Лебідки – рученьки
Взяли до себе.
Зник місяць і зірки,
Земля і небо!
04. 04. 2009. Г. Орел. Нассірія.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427323
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.05.2013
автор: Г. Орел