Ніс янгол чистий свічечку в руці,
Вона яскраво у пітьмі палала.
Напевно, бачив у хвилини ці,
Як праведні до раю потрапляли.
Пусту ж юрму на манівці тягло:
Хто за життя уже вважався тліном,
Хто в любощах згорав, хто сіяв зло,
Перед нечистим падав на коліна...
Хтось крила ближньому навік підтяв,
Ще й вихвалявся: так йому і треба!
А інший крав, дурив, брехав, вбивав
Й молився про перепустку до Неба...
Диявол спокушав: "Покинь свічу!
Оця юрма вогню твого не варта!
Витай у небі і радій життю,
Про те не думай, що там буде завтра.."
Не слухав янгол: він любив людей,
Сльоза котилась по щоці у нього.
У безтілесного посланця із грудей
Лилась молитва... Й серденько кололо...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427393
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 26.05.2013
автор: Лариса Журенкова