Вкраїнонька мила, голубонько щира,
Зневажена в полі лежить.
В яругах і долах, в твоїх синіх горах,
Зґвалтована чайка кричить.
Ой, матінко рідна, ти горличко сиза,
За що розп’яли вороги.
Невже так приспав тебе ворог й лакиза,
Чи встати не маєш снаги?
Ой, де твої дітоньки, де ті соколи,
Чи вже тебе знов продали.
А може могилами ходять довкола,
Чи може ми їх прокляли.
Із страшного сну, я прошу ти проснися,
Глибоким корінням з журби.
Хозарським бандитам в поклін не схилися,
Пора їм ламати хребти.
Ген хвилі глибокі, Дніпро піднімає,
У гнів вилива з берегів.
Поглянь за порогами знову світає,
Вже виросли внуки в синів.
В яругах і долах, вже гомін лунає,
Заснулих пробуджує в сні.
Лакеїв й бандитів вже дріж пробиває,
Закалена зброя в огні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427441
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 26.05.2013
автор: Дід Миколай