На краєчку свідомості сяду перепочину
Від щоденного хаосу хворих думок
Я душею з природою злитися лину
Зачинивши турботи свої на замок.
Я розпалю вогонь у тенетах бажань
І летітиму світлом із швидкістю вітру
Я покину цей світ без вагань
Розчинившись довкола земної орбіти.
Безтурботна легка не закута у страх
Я не хочу шукати дорогу додому
Сторінками поезії я продовжу свій шлях
Здолавши рифмою душевну втому.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427451
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 26.05.2013
автор: Злата Наркевич