Присвята Анатолію Хромову (2)

Воно  зростає,  квіткою  світанку
В  моїй  незайманій  душі...
Воно  вбиває  без  останку
Могутні  сни  в  моїй  ночі.

Воно  палає  наче  сонце,
Не  гріє,  плавить  і  пече.
Воно  вповзає  у  віконце,
Цілує  серце  крізь  плече.

Воно  сочиться  поміж  шибки
У  мій  маленький,  дикий  світ.
Мов  золоті  далекі  рибки,
Блищить  і  манить  поміж  віт.

Воно  -  це  сяєво,  перлина,
Водоворіт  дівчачих  мрій.
У  серці  ожива  калина,
І  біль  мов  той  бджолиний  рій.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427542
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.05.2013
автор: Алиса Кирова