Ковтаю голки - надто гнівно
Впиваються вони у сни.
Ловлю себе - надто не чемно
В життя моє вповзаеш ти.
Розтану в цю асфальтну спеку,
Під вікна дому... Чи твої?
Чи я вподобалась астеку,
Чи ті думки вже не мої.
І небо падає до долу,
Утримати - допоможи!
Я підіймаю юбки полу,
Чи буде краще? Розкажи...
Усі мої язичні боги
Сміються хвилями полів.
Мене ж так мучають пороки,
Твоїх текучих ніжних слів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427545
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.05.2013
автор: Алиса Кирова