Коли ж сиджу в самотнім колі,
Лиш соловей картає душу,
Мої помилки – струни голі,
Я куштувати щодень мушу.
Коли ж сиджу й пишу поеми,
Я оживляю світ дзеркальний.
Ключі знаходжу на дилеми.
В них не живе кінець фатальний.
Коли ж сиджу в думках літаю,
Я біля неї, дихаю у спину.
В її коси душу обплітаю.
У льон вдягну свою Афіну.
Коли ж сиджу в самотнім колі
І оплески утопли в тиші.
В кінці залишиться нас двоє.
На сотні миль ми станем ближчі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427561
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.05.2013
автор: Сашко Ткаченко