1
Кожний має свою долю
І сидить в її неволі,
Тиха вода греблю рве -
Хто як вміє, так й живе.
Вода навіть камінь точить,
Хто як знає, так й пророчить,
На тихому воду возять,
Багатому й вітер носить.
Дере ротик птиця рання,
Бідняк в багатого – останній,
За багатим рідня плаче,
А за бідним ворон кряче.
2
Забиває всім занози
Той, що здійснює прогнози,
Хто зарання скрізь гасає,
Сусідам борщі доливає.
Гарна дівка засватана,
Хата вдови злом метена,
Що пізно на думку спало –
Впало з воза і пропало.
Бідний не той, в кого мало,
А кому скрізь не хватало.
Вченість – це збирання і садіння,
Солодкий плід гіркого коріння.
3
Щоб ніхто тебе не схрумав
Перш ніж діяти – подумай,
Там де пень чи навіть корч
Не кричи, краще помовч.
Там, де ще не очевидно
Розумного одразу видно,
Де розумом не збагнути
Дурня завжди можна чути.
Заплітатись часом звик
Від горілочки язик,
Зубам, буває, трохи шкодить,
Коли язик верховодить.
4
Брехнею люди греблю гатять,
Бо за неї гроші платять,
Слово правди зважується,
Бо за нього розплачуються.
Іде вгору часом стрімко
Хто учиться на помилках,
Наслідки в того хороші,
Хто на помилках робить гроші.
Піп з амвона скрізь віщає:
Правда брехню перемагає
І в ночі, і серед дня –
Це і є свята брехня.
5
При невдачі для розради
Розумний в собі бачить вади,
Дурень господа благає,
Вину на інших покладає.
Не дають нам всім покою,
Слова ллються скрізь рікою
В депутатів, як завжди,
Бо багато в них води.
Нещаслива в житті мить
Коли правда часом спить,
Ну й вже зовсім все пропало
Як спить вона з ким попало.
6
За правду люди часто б’ються,
На них дивляться й сміються,
Перш ніж сміятись, будь уважний,
Бо сміх над правдою заразний.
Він заквашений на гарнім тісті –
Потрібні слова в потрібнім місці,
Сипав байки, казки, дотепи,
Що начитався із газети.
Від ранку і до смеркання -
З екрану владні спростування,
Як спосіб підлити єлею
І замінити факт брехнею.
7
ЗМІ прийшли у світ оцей
Щоб дурити всіх людей,
І від спроби і до спроби
Формувати культ особи.
Він часто усім вихвалявся,
Що в житті не помилявся,
Бо виконував одразу
Помилкові всі накази.
Людині властиво помилятись
Якшо робити і старатись,
Але в неробстві, як не гірко,
І є найбільшою помилка.
8
Формують свої закони
Всі життєві перегони,
Одні не вписуються в їх кількість -
На виборах перемагає більшість.
Піп віщає скрізь з амвона:
Бути в бідності не сором,
Проте чогось зовсім не чути
Щоб бідність працею позбути.
Ногами в землю люд вростає,
Очима всесвіт оглядає,
Руками рідних обіймає,
Душею любить й поважає.
9
Маму і Батьківщину не обирають,
В них народжуються і виростають -
Рідна ненька й рідна земля:
Люблять за те, що вона - своя.
*
Перли знав чи прочитав
Й самостійно віршував,
Просто так, ради забави
(Хай святиться чужа слава!)
Заварив словесну кашу,
Мав своє, а стало нашим.
Що моєю думкою було -
Слово світом понесло.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427703
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 27.05.2013
автор: БГІ