На грані почуттів. Горю від стиду.
Німотно слухаю. Приховую огиду.
Дедалі важче стримувати гнів,
Який у серці тихо накипів.
Спостерігаю, як розвалюється світ.
Мій світ. Звичайно, цей ще постоїть.
Збудований на фальші та красі
Зсередини прогнилий й без душі.
Усе, що сталося, нічого вже й не варте,
Якщо якийсь маленький камінь на шляху.
Його достатньо, щоби до асфальту
Розбити свою і чужу душу.
Немає слів. Я вже не розумію,
Навіщо дружба, якщо й це - брехня,
Зате тепер я чітко уявляю
Цей світ, де все "прекрасно" й "недарма".[color="#201e3d"][/color]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427770
Рубрика:
дата надходження 27.05.2013
автор: Essentiel