Чи це нормально - почуватися слабким,
поламаним, забутим і розбитим,
а кожен день дарма прожитим,
чи це нормально - почуватися таким?
Чи це нормально - просто існувати,
немов дивитися на світ крізь ґрати,
забувши те, що називається любов?
Невже нормально бути непочутим,
незрозумілим іншими й забутим,
як можна відчинити душу,
коли не знаєш, хто її задушить?
Це не нормально - кожен раз мовчати
тоді, як серце рветься закричати,
чи впасти на коліна й здатись,
коли немає сил уже боротись.
Чому ж так важко виразити словом
ті речі, що в душі бурлять жагуче,
хіба не легше довести те ділом
і розпалити полум'я палюче?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427775
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.05.2013
автор: Essentiel