Я міняю сум свій на усмішку.
Хай душа радіє: літо йде.
Радість, сльози: все вже вперемішку!
Сум тепер мне вже не знайде.
Ми з тобою разом: це вже доля.
Та куди ж вона нас занесе?
Я в твоїх обіймах. Це неволя!
Та вона рідніша над усе.
Я біжу, а ти наздоганяєш.
І луна над річкою наш сміх.
Радістю ти пустку наповняєш.
Ти мої вагання переміг.
Ось тепер не вір у випадковість:
Іншого чекала під дощем.
А тебе зустріла я натомість.
Ось тобі поема із поем.
Я не знаю, що там буде потім,
Може, це душі моєї гріх.
Але в серці ти живеш жіночім.
Ти мене від суму все ж зберіг!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427861
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.05.2013
автор: Н-А-Д-І-Я