Спустилось сонце тихо у долоні
долів на землю сумерки летять
і наче сльози річкою солоні,
між небом і землею мерехтять.
Ще мить і все затихне знову
життя годинник зупинився враз
і навіть не почувши цю розмову,
ми стали полонені дивних фраз.
І мов та вічність змерзла босонога
просилась в вир цього життя
молилась ревно і просила Бога
як матір просить боязке дитя.
Зламалась грань, нависла наче прірва
над ще не зовсім вицвілим життям,
мабуть ще трохи,і втопилась віра,
у вирії чуття й життєвих драм!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427966
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.05.2013
автор: янгол з душею