Ти Скрипалю, мій Скрипалю
Струнний віртуоз Душі печалі
У очах помітив смуток?....
В двох джерельцях,як в спокуті.
Не край серце,вмовляй Душу
Твоя пісня жили сушить.
Струни скрипки,голос зрушать
то плач долі,сльози струшу...
Нікуди подітись,ні в небо злетіти
Доля веде,життям горецвіту,
А сонечко гріє промінням лоскоче
Та хай же воно теплом заохоче.
Скрипалю, музико одвічний
Ти музики маг і раб її вічний
Смичок твій вдарає у тім"я саме
Свідомість в акордах овацій без меж.
Та грай же мінорно,Скрипалю ти мій
Запалом чуттів,що горять у мені.
Краплинками піни у ночі лягли
Гірких молочаїв незримих стеблин.
Та скрипка твоя,як заграва у серці,
Зливаючи все в голосіння уперто
Пульсуючий звук об"єднав,
Загибель й воскресле....
Зіграєш для серця одною струною
Другою.... вся кров розільється собою
Струною третьою.... душу полонить
Четверта ... вічність, звучить у любові.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428105
Рубрика: Присвячення
дата надходження 29.05.2013
автор: Плискас Нина