Мандрую думкою в моєму житті.
Це дійсно трохи не те, що є спомин.
Бо не б'юся надсадно у каятті,
Хоча набатом і б'є сорому гомін.
Було: я мов Фенікс в багаті горів
Надвідчайдушної спроби кохання.
Безумовно: згорав, ковтаючи гнів
Звично отрути розпуки конання.
П'ять смертей/оновлень промайнули. Сон.
Тільки серце порізане у шрами.
Позбавлений давно кохання оков,
Та ще дивлюсь із смертельної ями.
Тепер біля мене маленькі пташки,
Які зрослися зі мною in ovo -
Старший недбало малює горщики,
Молодший пізнає теж ці основи.
18.02.2005
К.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428116
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.05.2013
автор: Левчишин Віктор