По мокрій бруківці
Крокує примара,
Людська то душа
Ніби вигнана з раю...
Спустошене серце
Повільно так б'ється,
Ліхтарне проміння
На неї проллється...
В руках несе щастя
Чи те що лишилось,
Питає душа,
Навіщо молилась ???
Не бачить вона
Милосердної ласки,
І краще не стане
Від знятої маски...
Стороння персона
Вона у цім світі
Чекає самотня
Останньої миті...
У чиїсь долоні
Надію вдихнути,
І більше одною
Ніколи не бути....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428210
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.05.2013
автор: Tequila