***********************************************
Видно село за горою зчорніле,
Там важкая праця
Потом людським зболіла,
Там кожная хата
На часі зстаріла.
І на обрії сонце
Роздумує чи заглянуть у панське віконце,
Бо там на людськії руки
Завжди знайдуться тортури і муки.
Там зблискують панські палаци
І сидьма сидить —живим трупом—
Пан, на грошики ласий,
А людськії тіла вкриваються струпом.
А йому б яке діло,
Головне б, голова не боліла,
Бо вчора шинкарка
Йому лишку налила.
Сидить на ганкові пан,
На нім синій жупан,
Люльку в роті тримає
Й клуби диму пускає.
І музики йому веселої грають,
А люди з голоду вмерлих ховають!
Нема ж бо ні крихти! вмирають...
І насупляться хмари, та над тією горою
Поллється кара людськая
Кривавой рікою.
20. 04. 1998 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428262
Рубрика: Історична лірика
дата надходження 30.05.2013
автор: Ростислав Сердешний