Квилітиму над своїм болем
пересторогою, в грудях штормить.
Як чайка, ранена , над морем,
шукає того порятунку - мить.
Поклали почуття на терези,
в повітрі відчуття образи.
Ті сльози по-лицю як стрази,
попадали свинцем у бур*яни.
Не сказані слова - люблю
ловлю, лиш погляди останні.
Не нараняй мого жалю,
зав*ю у шати свої тайни.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428270
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.05.2013
автор: Вразлива