Весняний день, відкривши антресолі,
По небу розкида пухкі хмарки.
Надворі дощ. А ми -без парасолі,
Цілуєм краплі і свої думки.
Тримаючись за руки, наче діти,
Пірнувши в зливу і щасливу мить,
Ми просто йшли, коханням обігріті,
Вдихаючи озон, що так п'янить...
У вишитих калюжами картинах
Шукали відображення своє,
І завмирали в хмарових перинах,
Де райдуга собі гніздечко в'є...
А потім- чай і рушники махрові,
Дзвінкий кришталь, наповнений вином...
І поцілунки місячно- медові
На заздрість ночі за моїм вікном...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428344
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.05.2013
автор: Любов Ігнатова