Голубий димок долини -
Дивина.
Незабудка темно-синя.
Глибина
І спокій річки. Аж до дна
Сонце променем дістало,
Розписало, розквітчало
Камінці, мов писанки
В срібнім мерехті ріки.
І в ріці, і над рікою
Спить блакить.
Осока, ген по затоках,
Шелестить.
Вітер гладить потихеньку
Осоку,
Сонце ніжно доторкається
Піску.
Так буває лиш у казці,
І в-ві сні -
Сон ще довго снив і снив мені.
Та дитинство промайнуло,
За водою попливло.
Вже не вабить затишком село.
Бо, де золотом вилискував пісок,
Хтось насипав гору сміття
Між осок.
Понівечив схил крутий,
А камінці
Вже не грають крашанками
У ріці.
1992
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428380
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 30.05.2013
автор: @NN@