"І чому ви бажаєте смерті?..
І чому ви бажаєте життя?..
Ваші почуття не підкріплені і не набуті"-
Казала молода людина прокуреного буття
А що сама чекала
Чи сам очікував,
Він чи вона не знала,
А всеж не бажав слухати ,а тілько відчитувать,
Книжки свої пропалені млою,
Від кірки до кірки,
Спалені самим собою,
А спочатку прочитані до дірки,
А можливо пропалені дівчиною молодою,
Яка жила поруч із ним,
І не була собою ,просто босою,
В валізі жила,але з родним,
І ось у цій історії вона померла,
А він ,гіркою мадерою запивав,
І не знав ,як до нього вона жила,
Але вже не спитав...
І ось він і п'є
Й ісповідь дає,
Ніде не буває,
І тільки горлянку дере,
-"Нащо пришли,я вас не знав,
Дощі проливні і вбивчі сни,
Як ви пришли я ,дорогу вам не казав,
І в усьому винні вони,
Люди побиті ,добром і здоров'ям
Вбили її ,не в моїм сні,
А на яву,а вам дам ,своїм словесним зіллям,
Що пропливе крізь мої ріки і дні!"
А ноги пішли без відома його,
І ніде не клеїлась його розмова,
Бо не бажав він нікому доброго,
А тільки злі виринали слова,
Немов ,дим з трубки не Шерлока Холмса.
Серед дня чи ночі ,
І прокидалась окремо його голова,
Коли бачів її очі...
Але нащо ті сни ,
Що бачив в нічному мареві,
Серед дванадцятої години,
В його головному горемі,
Де думки його ,
Як гаремні жінки,
Всі бажали все замість нього,
І він знов чув кроки...
Але нащо ті спеції,
Сіль і перець гіркий,
Що немов за якоїсь традиції,
Давали болі і присмак не солодкий,
На губах на язиці,
Був солодкий хліб ,черствий,
Немов камінці,
Але вже такий собі мертвий...
І тут він волав на центральній площі,
У сумі і горі,і взагалі вже без дущі,
Коли лились проливні дощі,
І не ховались чомусь кліщі
"Я поет ,я прозаїк,
Я вже чортів митець,
І великий художник мозаїк,
Я взагалі всіх світів отець!!!"
А всеж він митець свого життя,
Знай людина ти такий самий як він і я,
В раю не він, не я не чекаєм каяття,
Бо в нас є ще земне буття...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428387
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.05.2013
автор: Бєльський Денис