Я втомилася…
Від всього…
Я ніби знаходжусь окремо від своєї грішної оболонки
І підношуся над собою.
Ця втома здається приємною,
Не на довго,
Зовсім скоро рутина і турботи
Розіпнуть мене на роздоріжжі шляхів,
Повітря стає більш розрідженим,
Я спрагло ковтаю його жалюгідну подобу,
Уже розіпнули…
Не віддам нікому, а потім кинути на поталу,
Нехай тінь живиться світлою душею.
О, у когось сьогодні буде пір!
Немає нічого справжнього.
Я жила в ілюзії,
Але надії занадто мало щоб протистояти безвихіді.
…відомо якій…
Кожен має право на помилку,
Ми не всесильні.
Небо, дозволь мені помилитися,
Проявити слабину.
Хтось може забрати пропозицію,
Перекреслити вибір…
Хоч би ще ковток повітря…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428401
Рубрика: Верлібр
дата надходження 30.05.2013
автор: Лілея Лозова