Чому ти кличеш мене, брате,
Для брата стати клятим катом?
Невже минуле – розіп’яте! –
Тебе життю не научило?
Криваві дідівські могили
В тобі людське не пробудили?
Ти з Сатаною побратався.
Сліпий, глухий – прозрій, отямся!
Ти знов роздмухуєш горнило –
Ворушиш в пам’яті зотліле,
Щоб і диміло, і горіло…
Нас поле жде, нам слід орати!
Нам треба сіяти й збирати!
Від Бога відвернувся, брате!
Сліпий, глухий – прозрій, отямся!
Ти з Сатаною побратався.
Іди за мною, кличу, брате!
Нам слід розкидане зібрати,
Щоб Україні раєм стати.
Братерська в чому наша сила?
Леміш кувався б у горнилах,
Щоб сонце в радість нам світило!
Спокусі, брате, не піддайся.
З ножем в руці не піднімайся!
Сліпий, глухий – прозрій, отямся!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428403
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.05.2013
автор: Михайло Нізовцов