Я бачила прозорість, глибину!
Вона така помпезна і повільна;
Я чула тишу, наче божевільна,
Не боячись,що я в ній потону.
Я раптом у свідомість зазирну:
Чи це навіки, чи лише сьогодні
Моє натхнення глибше за безодню?!
Та в нього я із радістю пірну!
Мої думки гайнули в височінь...
Яка ж вона нестримна та шалена!
І небо доторкнулося до мене,
Залишивши в душі своє "Амінь!"
Мене за руку схибленість трима.
Я ще ніколи не була такою!
Я зараз не спілкуюсь з головою,
Тому що в щастя розуму нема.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428451
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.05.2013
автор: Сашка Якімцова